День української писемності та мови

Радіодиктанту національної єдності — 15 років

Коли й де виник диктант як спосіб перевірки грамотності, навряд чи скажеш напевне, але відомо, що саме слово «диктант» походить з латини. Це слово-чужинець має чимало родичів у нашій мові: диктувати й диктор, диктат і навіть диктатор.

Наш диктант, однак, нічого спільного, крім етимології, не має ні з диктатом, ні з диктаторами: ця акція, що відбувається в День української писемності та мови вже вп’ятнадцяте, добровільна.

До речі, теле- й радіодиктанти пишуть французи, і поляки, і китайці... Та український диктант особливий, по-святковому врочистий.

Щороку дев’ятого листопада, уважно прислухаючись до голосу Українського радіо, пишуть диктант люди різного соціального статусу й віку. А потім, окрім самих робіт, надсилають іще й листи. «Мені хотілося написати диктант, але цього дня мусив пасти череду, — розповідає тринадцятилітній Андрій Власенко з Черкащини й додає: — Що ж, я причепив приймач за гілку й писав на пасовищі, а потім, повернувшись додому, переніс написане з чернетки на чистовик».

Щороку дев’ятого листопада, уважно прислухаючись до голосу Українського радіо, пишуть диктант люди різного соціального статусу й віку. А потім, окрім самих робіт, надсилають іще й листи. «Мені хотілося написати диктант, але цього дня мусив пасти череду, — розповідає тринадцятилітній Андрій Власенко з Черкащини й додає: — Що ж, я причепив приймач за гілку й писав на пасовищі, а потім, повернувшись додому, переніс написане з чернетки на чистовик».

І хоч раніше текст писали пером, останнє півстоліття — кульковою ручкою, а згодом, кажуть, можна буде набирати його на комп’ютері, диктант усе одно єднатиме нас!