Слово України - слава України

Слово України - слава України
( до Дня писемності і мови)

Ведучий.   Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос — більш нічого,

А серце б’ється — ожива,

                   Як їх почує!..

                   Знать од Бога і голос той,

                   і ті слова ідуть між люди.

Ведучий. Світ починався зі Слова.

       І Слово було Бог,і Слово було в Бога.

       Слово – це творіння Боже, вічне і красиве.

       І йшли віки, і були українці, і створилось слово українське…

       І стало все називатися: і земля, і матір, і Вітчизна – по – українському.

                  Я- Слово , слово свічечка,

                   А свічечка це живе серце,

                   Благовійний її запах –

                   То нектар бджілки,

                   Зібраний з усіх квіточок.

                   До слова, до слов’яточка

                    Туліться, українські діти.

 Я – слово України!

І Україна теж починалася зі слова.

Це слово, як зброю, тримали на полі брані народні лицарі:

Мужні русичі, козаки, січові стрільці, воїни УПА.

Причащайтеся рідним українським словом.

       Я – Слово Собор.

       Увійдіть у його святість із просвітленою душею.

       Де з блакитного купола благословляє нас небо.

  Тут , у Соборі Слова, хоралом віри зливаються голоси наших предтеч і світочів в одну молитву. Бог і Україна понад усе.

Я – слово небесне, послане Вищою і Духовною Силою,

Свята година молитви і сповіді стає з чистоти мови

І зоріє у сяйві української душі.

Я- слово Боже, бо Творцем благословилось!

Я – слово живе,бо зродилося з любові.

Слово сильне, бо зросло на вірі.

       Я – слово вічне, як вічна Україна.

       Слово чесне, бо освячене правдою.

       Слово заповітне, бо покликане здобути волю.

       Громом гримлю я із сивих століть,

       Пробиваю мури і не даю заснути нікому,

       Бо я – слово  - свічка України.

Я  - слово віще, сприймають мене душею,

бо із пісні народної я  виспівалось,

Із душ  синів  і дочок України вияснилось.

Літаю вільно попід небесами, освячене любов’ю.

Я – слово титанів української нації

зливаюсь у величезному хорі наших голосів – майбутнього України.

Слово – храм душі , у якому літописець -  народ

вимальовував у вічних знаках свій дух,

свою красу, своє ім’я – Україна.

Здрастуй, Слово,

Українська Мово!

Здрастуй на межі тисячоліть!

Квітни калиново й барвінково,

Запашна вічнозелена віть!..

Слово – брила, слово – крила, диво,

У незнане зоряне політ.

Через мову щиро і правдиво

Одкривається нам білий світ…
(Танець)

Ведучий. Мова – це диво, яке ми чуємо від миті свого народження, це почуття, які допомагають нам  виразити любов і турботу про рідних і друзів, це радість, якою ми ділимось з людьми,це душа, що випромінює життєву силу, це невичерпне джерело, звідки ми черпаємо наснагу, знання і прагнення осягнути Всесвіт.

Ведучий. Мова – одне з багатьох чудес світу. Вона є тим цінним надбанням нашого буття, тією скарбницею важливих знань, що визначає нашу ментальність. У ній сконцентровано всі бажання. Надії та сподівання мільйонів людей,  що становлять собою єдиний народ.

Ведучий. Саме вона, наша мова, втілює у собі український характер, нашу пам'ять, історію, душевну міць,наші звичаї, традиції, розум і багатющий досвід поколінь, ніжну красу і силу любові людської. І це так, бо , як сказав Володимир Сосюра: «Мова – душа народу, а народ без мови – не народ.»

  Ведучий. Рідне слово… Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню! Скільки в тобі доброти і лагідності, мудрості земної, закладеної ще славними вільнолюбними предками. Що може бути дорожчим для людини, як рідне слово?

Ведучий .Українська мова входить до групи найбільш розвинених і досконалих мов.  І тому завдяки проголошенню незалежності вона, як і українська культура, по праву  займають належне місце у світі. А для того, щоб ми знали, вивчали і не забували своєї рідної мови, щоб підвищували її значимість для майбутнього, наш національний календар поповнився ще однією важливою датою для кожного справжнього українця – 9 листопада. Це наймолодше державне свято.

Ведучий .  У листопаді 1997 року за ініціативою громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації суспільства був виданий указ  Президента  про встановлення в Україні 9 листопада Дня української писемності і мови. У цей день  вшановуємо пам'ять  приснопам’ятного писателя нашого, літописця Нестора, автора «Повісті минулих літ»

Ведучий. Нестора – літописця називають «батьком української історії і словесності». Писемні пам’ятки створені  видатним давньоруським письменником, прародителем художнього слова, мали значний вплив на розвиток всієї української культури.

Ведучий.У «Повісті минулих літ « Нестор – літописець писав, що «книги – це ріки, які наповнюють Всесвіт мудрістю незмірної глибини. Якщо старанно пошукати в книгах мудрості – то знайдеш користь душі своїй».Працюючи багато років над складанням літописів, Нестор  прожив праведне життя.

Ведучий.Нетлінні мощі отця Нестора лежать  у Києво - Печерській лаврі, творячи чуда і сьогодні. За молитвами нашого святого літописця хочеться випросити  кожному українцю  усвідомлення великої сили української мови.

 Бо мова – це не просто засіб спілкування, це глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцінніші надбання віків.

Відео про Нестора - літописця

Ведучий . Надзвичайно важливе значення в історії народу є виникнення письма. Питання походження слов’янської писемності дуже складне і досі не розв’язане. Протягом багатьох років учених цікавлять питання : коли і як народилась слов’янська писемність, абетка і чи мали наші предки до цього якісь інші писемні знаки?

Ведучий .Довгий час існувала думка, що наша писемність з’явилась після хрещення Русі, коли з Болгарії та Візантії привозили церковні книги. Але на більшості території,  де колись селились наші пращури, особливо на півночі від Чорного моря, не раз знаходили археологи на кам’яних плитах, надгробках і амфорах незрозумілі писемні знаки. Що змусило вчених і далі працювати над цим питанням.

Ведучий . Перший історик давньої слов’янської писемності болгарський книжник і учений Чорногорець Храбр, який жив у Х столітті, у книзі „Сказання про письмена” розповідає про два етапи розвитку слов’янського письма. Перший – коли ще слов’яни були язичниками, і читали та ворожили за допомогою рисок та зарубок. Другий етап – після прийняття християнства, коли вони почали писати римськими та грецькими письменами. Але це письмо не було пристосоване до слов’янської мови.

Ведучий .Дослідники вважають, що слов’яни мали примітивне письмо ще в першій половині І тисячоліття. Пізніше вони почали користуватись грецькими буквами. Докази про наявність писемності і у східних слов’ян можна знайти в арабських істориків. Але, на жаль, ніяких писемних пам’яток з тих часів до нас не дійшло. І так було до тих пір, поки великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом та Мефодієм – не був створений алфавіт.

Ведучий. Кирило та Мефодій - слов’янські вчителі та просвітителі, творці слов’янської абетки, проповідники християнства, перші перекладачі грецьких духовних книг, що були видані слов’янською мовою. Перед від’їздом до Моравії Костянтин розробив слов’янську абетку. У 863 року Кирило і Мефодій привезли до Велеграда слов’янську азбуку та три-чотири церковні книги, перекладені слов’янською мовою. У посланні папи Іоанна VIII до моравського князя Святополка (880 р.) Костянтина названо „творцем слов’янського письма”.

Ведучий.Перед від’їздом до Моравії Костянтин розробив слов’янську абетку. А вже 863 року Кирило і Мефодій привезли до Велеграда слов’янську азбуку та три-чотири церковні книги, перекладені слов’янською мовою. У посланні папи Іоанна VIII до моравського князя Святополка (880 р.) Костянтина названо „творцем слов’янського письма”.

Ведучий.   Існує два різновиди старослов’янських писемних знаків:кирилиця (названа так учнями Кирила на честь свого вчителя) і глаголиця (від давньослов’янського „глагол”, що означає „слово”). Єдиної думки щодо походження глаголиці не існує і досі. ЇЇ азбука складалась з 39 літер, які мали дуже складне накреслення у вигляді кружечків і петельок, з’єднаних між собою. Незважаючи на графічну складність літер глаголиці, вона тривалий час вживалася в деяких південнослов’янських країнах. Науковці довгий час намагались довести, що глаголиця походить з якогось ще більш давнього письма. Оскільки вважали, що будь-яке письмо в своїй основі являє собою культурне наслідування. Але докази, знайдені ними, не були досить переконливими для того, щоб довести цю теорію. Літери глаголиці такі своєрідні, що схожості між нею та іншими алфавітами немає.

Ведучий. Кирилиця – цілком оригінальна система слов’янської писемності, яка є складною творчою переробкою грецького алфавіту. ЇЇ азбука складалася з 43 літер, зокрема з 24 грецьких і 19 оригінальних слов’янських. Графіка кириличного алфавіту була близькою грецькому та візантійському алфавітові. Такі накреслення літер у подальшому стали графічною основою сучасної української, російської, білоруської, болгарської, сербської та македонської писемності.

Ведучий .Нарешті вчені вимушені були визнати, що глаголиця не схожа на жодне інше письмо й скоріш за все була винайдена братами Кирилом та Мефодієм, як, до речі, про це свідчить і древній слов’янський список руської редакції „Похвала святим Кирилу та Мефодію”:Найдавніша книга на Русі, написана кирилицею, - Остромирове Євангеліє - 1057 року.

Ведучий. Узагалі, кириличний алфавіт почав широко використовуватись з ХІ століття в художній і світській літературі східних слов’ян. Книжна старослов’янська мова налічувала 38 літер.

 Ведучий. Старослов’янська мова мала багато спільного з давньоруською мовою періоду Київської Русі, тому вона була швидко пристосована до передачі на письмі давньоруських звуків. Під впливом цього у Київській Русі почала розвиватись давньоруська літературно-писемна мова на основі кириличного алфавіту. Старослов’янська й давньоруська писемні мови  таким чином співіснували, доповнюючи одна одну. Вони виконували різні функції:

-                           старослов’янська вживалася переважно в церковній сфері;

-                           давньоруською мовою укладалися державно-юридичні закони (наприклад, „Руська правда”), велися ділові документи й писалися художні твори („Слово о полку Ігоревім”).

Ведучий. В історії кириличного періоду розрізняють такі етапи: устав, напівустав, скоропис.

- уставне письмо характеризувалось чітким, каліграфічним накресленням літер, кожна з яких писалась окремо, ставилася перпендикулярно до рядка, мала геометричний вигляд;

- з середини XIV століття геометричний вигляд літер поступово спрощувався, писалися вони з нахилом, допускалися скорочення слів – такий тип слів називався напівуставом;

- пізніше з’явився скоропис – букви були заокруглені, писалися зв’язно, окремі з них виносилися понад рядком.

Ведучий .У середині XVI століття в східних слов’ян виникає друкарство, друкований алфавіт, створений з деякими змінами на основі півуставного письма. Перша друкована книга під назвою „Апостол” була надрукована в Москві в 1564 році, в Україні – у Львові в 1574 році друкарем Іваном Федоровим.

У 1708 році за реформою Петра І старий друкарський шрифт був замінений гражданським. З алфавіту були усунені деякі зайві літери, написання деяких було спрощено. З XVIII століття гражданський шрифт, пристосований до звукового складу української літературної мови,   поширився в Україні. І нині кирилиця – в основі нашого алфавіту.

Ведучий.Слов’янські мови генетично споріднені між собою.   До східнослов’янської групи належать російська, українська і білоруська мови. Першоджерелом їх є давньоруська мова.

  Ведучий.Сучасна українська літературна мова пов’язує свою історію з конкретною датою – виданням „Енеїди” І. Котляревського у 1798 році. Знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мовою всупереч тогочасній традиції користуватися в писемній практиці книжною українською мовою. Зачинателем сучасної української літературної мови вважається І. П. Котляревський,

Ведучий. У1840 рік вперше було видано твори Т. Г. Шевченка.

Т. Г. Шевченко вважається  основоположником    сучасної української літературної мови. Разом з розвитком писемного слова український народ став великою нацією. 

( Презентація про писемність)

Ведучий.Над удосконаленням українського правопису працювали І. Павловський, автор „Української граматики”, І. Максимович, І. Квітка-Основ’яненко.

Ведучий. Намагаючись увести єдину правописну форму, український письменник та публіцист Пантелеймон Куліш реформував український правопис, наблизивши його до вимови. Цей правопис він застосував у „Записках о Южной Руси”, що вийшли в 1856 – 1957 роках, заклавши цим основу нашого сучасного правопису. Звався цей правопис „кулішівка”.

Ведучий.Сучасний український алфавіт налічує 33 літери, яких сьогодні цілком досить, щоб сформувати власну думку, а письменнику написати найцікавіший та найсучасніший твір.

Ведучий. Та не завжди мова вiльно могла звучати і розвиватися в Україні.

Інсценiзацiя «Дiвочі вечорниці»).

1-а дівчина.  Дiвчата, а ходiмо на пагорб на вечорницi, я покажу вам, що купив менi батько.

2-а дівчина.   Добре тобі, Оксано, батько й до школи віддав i книги такi гарнi купує. А я хоч i хочу, та немає за що вчитися.

3-а дівчина.   Не сумуй. Не одна ти не вмiєш читати і писати. Та що вдiєш, що батьки нашi бiднi, ледь хлiба та кашi вистачає на зиму, та й пан погано грошi платить.

4-а дівчина.   А в мене не то, що книг, чобiт на зиму немає. Буду сидіти в хатi, бо як же босiй по снiгу ходити.

5-а дівчина.   Давайте краще заведемо нашої української, доки наглядач не побачив, що ми без роботи сидимо, а сонце ще не сiло.

(Звучить українська народна пiсня).

Наглядач. А што это вы здесь бездельничаете? Ану быстро работать, а то не защитаю день. Разорались своими холопскими песнями. Лучше бы наш благородный язык учили, панский.

Ведучий. Історiя кожного народу має героїчні й трагiчнi, щасливi й нещаснi сторiнки. На долю України випали великi поневіряння: турецько-татарськi орди, польськi феодали, росiйський царизм хотіли поневолити наш народ.

Ведучий.  Забороняли мати власну iсторiю, культуру, мову. Ось кiлька сторінок «Скорботного календаря української мови».

Ведучий. 1720 рiк - росiйський цар Петро І заборонив друкувати книги українською мовою.

Ведучий. 1775 рiк - зруйновано Запорозьку Сiч і закрито українськi школи при полкових козацьких канцеляріях.

Ведучий.  1862 рiк — закрито українськi недiльнi школи, якi безкоштовно органiзовували видатнi дiячі української культури, заборонено видавати книжки українською мовою.

Ведучий. 1876 рiк — указ росiйського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пiсень.

Ведучий.  1884 рiк — закрито всi українськi театри.

Ведучий. 1908 рiк - вся культурна й освiтня дiяльнiсть в Українi визнана царським урядом Росії шкiддивою.

Ведучий.  1914 рiк — росiйський цар Микола IІ лiквідовує українську пресу - газети й журнали.

Ведучий.  1938 рiк — сталiнський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення росiйської мови, чим пiдтинає корiння мовi укранськiй.

Ведучий.  1983 рiк — видано постанову про так зване посилене вивчення росiйської мови в школах, що призвело до нехтування рідною мовою навiть багатъма українцями.

Ведучий. 1989 рік - видано постанову, яка закрiплювала в Українi російську мову як офiцiйну загальнодержавну мову.

Мово моя, полинового степу стеблинко,

Як же ти вижила, скільки зазнала біди?

Як підвелась ти, зазеленіла гінко

Із – під пожарів, із – під копит орди?

         Мово моя, мальво з – під білої хати.

Шовк пелюсток, тоненький – тонюсінький стан…

А не змогли ж дихання твоє перетяти

Ані аркан яничарський, ані ятаган.

Мово моя, колючого терню сплетіння

З – понад Холодного Яру Залізнякових доріг.

Рубана шляхтою, цупко впинала коріння

В рідний чорнозем, у спопелілий обліг.

         Мово моя, калино моя червона,

         Царських указів мороз тебе не подолав.

Як динаміт, під сапратські підведена трони

В інтернаціоналі людських здобула прав.

Мово моя… торкаю вустами твій колос,

Сонцем цілую кожен росточок з ріллі

І наслухаю твій віщий і вічний голос

Із словника Грінченкового на своєму столі.

Коли до серця крадеться тривога,—

За долю України я боюсь,—

З молитвою звертаюся до Бога

І мовою вкраїнською молюсь.

Прошу для України в Бога щастя

І захисту для всіх її дітей.

А мова українська, мов причастя,

Теплом своїм торкається грудей...

О Боже мій, Великий, Всемогутній,

Мою вкраїнську мову порятуй.

І в світлий день пришестя, день майбутній

Вкраїні Царство Щастя приготуй.

Коли до серця крадеться тривога,—

За долю України я боюсь,—

З молитвою звертаюся до Бога

І мовою вкраїнською молюсь.

(Відео  про Україну)

Ведучий.  Українська література має свою могутню класику визнаних світом геніїв: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Василя Симоненка. Золоту скарбницю рідної мови збагатили відомі майстри художнього слова – сучасні українські письменники: Ліна Костенко, Олесь Гончар, Павло Загребельний, Дмитро Павличко, Іван Драч.

Ведучий.  Тож плекаймо чудовий сад української мови, донесений до нас із глибини віків. Шануймо ж мову наших предків, мову Шевченка і Франка. Нехай вона стане мовою наших дітей і онуків, мовою наших нащадків, щоб не зникла Україна, не зник великий материк у слов’янському морі.

1 учень. Рідна мова моя, поетична пісенна,
Пелюсткова і ніжна, як спів солов'я,
Як народу душа: щира, добра, натхненна,
Ти найкраща у світі, бо рідна моя!
2 учень. Скільки в мові тепла і палкого кохання!
Туги й щастя дзвінкого, і світла душі,
Та іскристої радості і шанування,
Що, хоч просто говориш — виходять вірші!
3 учень. То струмочком дзвенить, то сміється й співає,
То іскринками гумору враз спалахне.
Скільки слів в тобі є, лиш Господь один знає.
Мово рідна моя, ти як сонце ясне!
4 учень .Бо слова твої серце уміють зігріти,
Приголубити, втішити можеш одна.
Мово рідна, ну як нам тебе не любити?
Ти весела і ніжна, неначе весна!
5 учень .Мово моя, ти пречиста і славна,
Трепетна, наче ранкова роса.
Ти називаєшся нині — державна!
Все в тобі є: і багатство, й краса!

6 учень .Мовою рідною я розмовляю,
Вільно живу я у ріднім краю.
І Україну мою прославляю,
Вірність і серце я їй віддаю.

7 учень Мово моя, найчистіша криниця,
Є і краса, і багатство в тобі.
Кожен приходить до тебе напитися,
В радості, в щасті, у тихій журбі.  
8 учень .Ти з джерела і струмочка дзвінкого,
З лісу і поля, з квіток і роси.
З лугу розквітлого, з неба ясного,
З грому, веселки й світанку, з краси!

Ведучий.  Сьогодні ще актуальніше звучить голос нашого відомого поета Василя Симоненка «Без мови, без святості душі, без думки про завтрашній день немає громадянина».

Ведучий.Золоту скарбницю рідної мови збагатили майстри художнього слова, сучасні українські письменники: Ліна Костенко, Олесь Гончар, Дмитро Павличко, Іван Драч, Павло Загребельний. Прислухаймось до чарівних слів животворного трепету й вогню, мудрості земної, втілених у  у поетичне слово. Я - кровинка твоя, Україно, Твоя крапля у вічному русі. Усім серцем люблю рідну мову, Я до тебе всім серцем горнуся.  Я ще юна та помислом дивним Із минулого лину в грядуще. Твоя мова – це пам’ять нетлінна, Твоя мова – повік невмируща. Симоненка це слово й Шевченка, Слово Лесі і слово Олеся, Моя мова – це Ліна Костенко, Що лунає в святім піднебессі. О мій боже, вклонюся доземно Твоїй волі і духу святому. В серці солодко, зоряно, щемно... Я – дитя українського дому.

Ведучий:Ми свято віримо в те, що не зміліє ріка нашої мови ніколи, слово рідне заграє новими гранями краси і довершеності!

(Всі учасники шикуються зі свічками)

Молитва за мову

 – Боже милосердний, що на небі,

Українську мову збережи.

 – Всім, хто має в серці віру в Тебе,

Об’єднатись в слові поможи.

 – Уклади в уста мого народу

Незнищенні істини прості,

 – Щоб ніколи рабству на догоду

Не збивався з істини путі.

 – Дай нам милосердя і терпіння,

 – До байдужості не доведи!

 – Від змертвіння і від запустіння

Усі:    Отче, збережи і захисти!

У ріднім слові - мир і благодать.

 Ми, як скарб нетлінний, мову  рідну

Мусимо нащадкам передать.

Йди в тисячоліття , рідна мово,

До сердець і душ людських доходь.

Квітни калиново й барвінково,

Бо на це благословив Господь.

Ведучий. Нетлінним скарбом століть називають національну мову і літературу — скарбом, що передається від покоління до покоління, що об’єднує минуле й прийдешнє.

 Ведучий.Мова — живий організм, вона розвивається за своїми законами, а тому треба у чистоті берегти цей скарб, прислухаючись до порад відомого нашого поета Максима Рильського:

  Як парость виноградної лози,
    Плекайте мову.
    Пильно й ненастанно
    Політь бур’ян.
    Чистіша від сльози
    Вона хай буде.
    Вірно і слухняно
    Нехай вона щоразу служить вам,
    Хоч і живе своїм живим життям.

Ведучий .…Читайте до болю знайомі рядки,
Вклоняйтеся кожному слову.
Кров’ю кляніться нести у віки
Свою материнськую мову!..

Бо на те благословив Господь.