На
місячній доріжці
Зустрілись
дві душі,
Одна - до Бога пішки,
А інша – в
грішний світ.
Одна –
душа солдата,
Загиблого
в бою,
А інша –
немовляти,
Народжена
в Раю.
І так би
розминулись…
Але душа
бійця
На іншу
обернулась:
Знайоме щось з лиця.
Сказала: «
Гей, малеча,
А нумо ,
хлопче , стій!
А як ім’я, до речі,
Матусеньки
твоїй?»
Душа же
немовляти
Була як
чистий сніг:
« Мене
чекає мати,
Аби я
вчасно встиг…
Казав
Господь, Галина –
Таке її
ім’я,
Ось-ось
народить сина,
А син її –
то я!
Мене на Землю жити
Господь благословив,
Я маю
народитись…
А ти вже
там пожив?» -
Так у
бійця спитало
Майбутнє немовля
(Воно ще знань не мало:
Що то таке
– Земля?)
А той
боєць «Галина»
Повторював
ім’я …
Та це ж його дружина
Чекала
немовля.
Сплили
перед очима
Щасливі ті
роки:
Як він , ще був хлопчина
Й просив її руки…
Весілля і навчання,
І пристрасті потік…
Він всі її бажання
Виконував , як міг.
Усе було чудово:
Вагітність
– добрий знак!
І взяв він
з жінки слово,
Що
родиться козак!
А
потім…Сум в родині..
В країну
зло прийшло.
Галини очі
сині
Зробилися
мов скло.
«Не йди –
вона просила –
Бо смерть
гуляє там.,
Скількох
вже покосила,
Та їй тебе
– не дам!»
Та він
своїй дружині
Сказав
приблизно так:
«Як друзів
я покину,
Який же я
козак?
Як гляну в очі сину,
Що з’явиться
в цей рік?
Скажу, що
в злу годину
Я за
спідницю втік?»
Поцілував Галину
І рушив на війну…
А
потім..постріл в спину..
І запах
полину….
Згадав
боєць те стрімко
Й до
немовля сказав:
«Ти бережи
Галинку,
Що краща
буде з мам.
Пробач
мені ,дитино,
Вас з
мамою підвів.
Та буду я
невпинно
З тобою з
перших днів!
Дивитимусь
із неба,
Як швидко
ти ростеш,
А все, що буде
треба,
В житті ти
сам знайдеш.
Обнімемося
ж , сину,
Тобі час
йти в життя,
А я
прикрию спину
Тобі із
небуття».
На
місячній доріжці
Невпинний
душ потік:
Одні – до
Бога пішки,
Хтось – в
протилежний бік.
Народжуються діти,
В воєнний час страшний,
І щоб їх
захистити
Хтось
винен йти у бій.
Але допоки
в серці
В жіночому любов,
Життя не
перерветься,
Відроджуючись знов!
Людмила
Васильєва (Лєгостаєва)
|
пʼятниця, 25 грудня 2015 р.
Балада про дві душі
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Цей вірш затронув до глибини душі. У мене всі в родині плакали
ВідповістиВидалити