Мова – це диво, яке ми чуємо від миті свого народження,
це почуття, які допомагають нам виразити любов і турботу про рідних та друзів,
це радість, якою ми ділимось з коханою людиною, це душа, що випромінює життєву
силу, це невичерпне джерело, звідки ми черпаємо наснагу, знання і
прагнення осягнути всесвіт.
Мова – це
душа мільйонів українців, загартована історією і відточена творчістю
найталановитіших письменників. Наша мова звучала вже у творах Нестора
Літописця, „Слові о полку Ігоревім”, „Посланні Володимира Мономаха” та інших
визначних пам’ятках писемності.
Мова — живий організм, який розвивається за своїми законами. Це нетлінний скарб століть, що передається від покоління до покоління
і об’єднує минуле й прийдешнє. Пізнання світу через національне слово
надзвичайно важливе. Рідну мову слід оберігати як своє майбутнє, пам'ятаючи про
першозначення її, як безсмертя українського духу, її рятівну, очищаючу, цілющу,
відроджуючу властивість.
В тобі
пульсує мудрість мого краю.
В тобі
повік злилися веселково
Любов, і
гордість, і усе, що маю.
Я
доторкнуся до живого слова,
Воно на
струнах пісні промовля.
Дзвени,
співай, моя вкраїнська мово!
В тобі
ж – народу нашого душа.
Любімо
і розвиваймо нашу мову, адже саме вона — одна з найяскравіших ознак
українського народу, саме вона формує нашу сутність. Саме цією мовою ми
думаємо, саме нею виражаємо свої найщиріші емоції. Тож вона — найцінніша
часточка нас самих.
Ігор Калиниченко «Рідна мова»
Рідна мово моя, що є краще за тебе,
Що бринить наймиліш і співає ясніш?
У тобі шум гаїв, усміх сонця і неба,
Ти ростеш у душі, як зелений спориш.
Рідна мово моя! Ти жагуча криниця,
Ти черешня в цвіту, солов'їна струна.
Кожне слово, мов зоряна крапля іскриться,
В кожній пісні горить сонцесяйна весна.
Рідна мово моя, в тобі сила козацька,
Вільний подих степів, осяйна далечінь.
Проведуть бандуристи по струнах зненацька,
І злетиш ти, мов сокіл, в ясну височінь.
Рідна мово моя! Ти душа України,
Ти в мені гомониш, як потік буйних вод.
Треба сіять в серця твої чисті зернини,
Щоб навіки воскрес український народ!
Що бринить наймиліш і співає ясніш?
У тобі шум гаїв, усміх сонця і неба,
Ти ростеш у душі, як зелений спориш.
Рідна мово моя! Ти жагуча криниця,
Ти черешня в цвіту, солов'їна струна.
Кожне слово, мов зоряна крапля іскриться,
В кожній пісні горить сонцесяйна весна.
Рідна мово моя, в тобі сила козацька,
Вільний подих степів, осяйна далечінь.
Проведуть бандуристи по струнах зненацька,
І злетиш ти, мов сокіл, в ясну височінь.
Рідна мово моя! Ти душа України,
Ти в мені гомониш, як потік буйних вод.
Треба сіять в серця твої чисті зернини,
Щоб навіки воскрес український народ!
Немає коментарів:
Дописати коментар