Т.О. Борисюк.
Музей Лесі Українки
в с. Колодяжне
на Волині,
в с. Колодяжне
на Волині,
частина 1
Музей Лесі Українки
в с. Колодяжне
на Волині, частина 2
Від перших простеньких мелодій її поезія здіймається до найскладніших звучань, до тих вершинних художніх симфоній, якими можна назвати її психологічно – філософські поеми та геніальні драматичні твори, що були суцільною – і смисловою і тематично - жанровою – новизною для української та
світової літератури.
О.
Гончар
Наша Леся
Леся Українка «Давня весна»
Леся Українка
Леся Українка
ПРОСТА ПАНЯНКА
(Л.Українці присвячую...)
Я знов
торкаюсь Лесених джерел,
Разом
люблю, радію і страждаю,
І так щораз весни її чекаю, Немов польоту стрімкого орел.
У неї вчусь долати біль і крик,
Приймати виклик долі, як належне. В моєму серці теж любов безмежна До того навіть, хто любить не звик.
Хай твоє тіло було не міцне,
Та на папір душа міцна лягала. Крізь біль і сльози гордо так сміялась. Ця музика ніколи не мине.
О Лесю, Лесю, знову новий день...
Ти Мавкою блукаєш поміж нами, І плаче десь журавка над гаями, Які шумлять без Лесених пісень.
О Лесю, Лесю! Холод на дворі!
А як тобі у засвітах далеких? Чом твоє сонце за стрункі смереки Скотилось тихо не в своїй порі.
О Лесю, Лесю, що тобі скажу?
Вінок терновий хтось тобі зготовив. Твою любов в кожнісінькиму слові В своєму серці вперто бережу.
Читаю твої вірші допізна.
Перед очима квола сильна жінка... Проста панянка. Просто — Українка. В морозні дні народжена Весна |
Немає коментарів:
Дописати коментар