Літературне кафе

Творчість моїх учнів

 

На Україні

Чарівні у нас долини,

Стиглі кетяги калини,

Сад у кожному дворі,

Сяйво зіроньки – зорі,

Весна квітне у садку,

Сидить бджілка у листку.

Ще прекрасні в нас ліси

І ставки, повні краси.

Тихо вітер віє в полі.

А птахи шукають волі…

Так, найкраще в нас,

В країні –

Нашій рідній Україні.

Спи, дитя!

Засинай, моє дитятко,

Моє миле гороб’ятко.

Ти іще малесенька,

Ніченька тихесенька.

Тебе буду колисати.

Десь є білі береги –

Їх засипали сніги.

Спи, моє ти котенятко,

Золотесеньке дитятко.

Час прийшов вже засинати –

А я буду колисати.  

Кіт – ласунчик

В мене вдома кіт такий –

Скільки хочеш його бий,

Він завжди собі лежить

 І ніколи не нявчить.

Всі до нього: «Гей! Мазай!

Хочеш ласощів – стрибай!»

Лиш відкрию холодильник –

Вже в зубах тримає сирник.

Сильний, спритний в нас хитрунчик,

Понад всі коти ласунчик.

В домі його добре знають,

Тому все смачне ховають.

 Скажу, друзі, вам одне:

Чорний знає лиш себе.

Стережеться хитруна-

Отакого крадуна.

Він нікого не жаліє,

Лиш себе. Оце він вміє.

Я живу

Я живу…А живу я для тебе,

Для усмішок, що тануть в очах.

Завжди дякую синьому небу

За проміння на твоїх устах,

Яке так зігріває мій смуток,

Яке так огортає мій сміх,

Твою ніжність мені не забути

І очей темно – синіх твоїх.

Буду жити чи існувати,

Ти для серця мого -  магніт.

Чи буду по пустелі блукати,

Загубивши іронії слід…

Я впаду, та не здамся ніколи:

Смутку, страху, болючій журбі,

Не коритимусь я своїй волі,

Це мій хрест й перешкоди мої.

Життя

Чому життя таке важке?

Чи, може, так здається?

Із гордістю із нас

Воно чомусь сміється.

У ньому є момент важкий,

Але він є здоланним.

І за байдужість нашу

Для нас він є повчальним.

Хоча людей карають за погане діло –

Вони жаліються і йдуть в дорогу сміло.

Чому в житті усе не так, як в казці?

Усе б кінчалося добром.

Але в реальному житті

Таке в нас рідко є.

Тому життя – це стрічка,

Що перев’язаная злом.

      Сонет

Так важко дізнатися, що серце говорить,

Коли душа плаче, а розум співа,

Коли серце просить, у Господа молить

Про щастя, радість і щирі слова.

Не знаєш – прокляття чи наука –

Любити , втрачати і знов берегти,

Розв’язкою буде холодна розлука,

Розбиті серця і закриті шляхи.

Ти знаєш, що було – не повернути.

У житті назавжди залишиться слід –

Наша любов, наш безцінний магніт.

Любивши, пізнаєш кохання і біль,

Утопію свого бажання,

Коли ти належиш всім серцем мені –

Ось це і є справжнє кохання.

Забуті ноти щирого кохання,

Пошкоджені шляхи у серця спів,

Душа мовчить, мовчить її звучання,

Нема образ, нема кривавих слів.

Усе злетіло в небеса дрімучі,

Лиш серця стук нагадує про нас,

Про теплі дні, про романтичні ночі,

Про гучний сміх,про незабутній час.

Коли згадаю – серце завмирає,

Душа на крилах маниться у даль…
Чи це легенда відповідь шукає?

Чи це душевний біль, чи це сльози печаль? 

Кравченюк Роксолана.

 

Молюсь за тебе , Україно

Молюсь за тебе, Україно,

                                         У Бога недарма прошу:

                                         І  сьогодення , і майбутнє

                                         Тривожить душу молоду.

                                         Молюсь за тебе, Україно,

                                         Ти краю прадідів й батьків,

                                         Щоб голос мови солов’їний

Лунав завжди впродовж віків.

Молюсь за тебе ,Україно,

Додому ти синів верни,

Щоб працювали для Вітчизни,

А не для слави чужини.

Молюсь за те , щоб в Україні

Сповнились Кобзаря слова

І не шукали українці в світі

Того бажаного добра.

Молюсь за те , щоб в Україні

                                        Сповнились Кобзаря слова

І не шукали українці в світі

                                         Того бажаного добра.

   

Україна

Наша ненька Україна 
довго бідувала,

                              Довго –довго вона боса 
                               на терня ставала.

                             Та прийшла і добра  днина -
                           вона знов воскресла,

                            І голову свою горду 
                              догори піднесла.

                            І тепер для України, 
                                щоб її зростити,

                              Нам усім в одній родині 
                           треба в мирі жити.

                             Лиш тоді нашу країну 
                            будуть поважати,

                             Лиш тоді нашу державу
                            зможем захищати.

                                       Галечик Оксана     

Тернопільщина – рідний край

Тернопільщино, рідний краю,

Тебе і славлю, і люблю.

Моя ти, земле найрідніша,

 Щаслива я, що тут живу.

Тут побували і Франко, й Стефаник,

Спів Соломії чарував усіх.

Тут народились Будний і Ярмуш,

Тарас Шевченко милувався ним.

Тернопільщино, рідний краю,

Благословенна моя сторона,

Житом – пшеницею хай колосяться

Ниви твої і поля.

Тож квітни, наша рідна земле,

Славу наших предків бережи,

Хай щасливо тут усім живеться

І сьогодні, й завтра, й назавжди.

Молитва

Молюсь до тебе, любий Боже,

Бо важко стало на душі.

Скажи мені, що вже робити,

Навчи,навчи, кого любити.

Я серце маю молоде,

Воно у гріх мене веде,
       Вогонь думок горить в нутрі

І, знаєш, тяжко є мені.

Лиш у Тобі знайду спочинок,

Лиш Ти підкажеш добрий вчинок.

Не раз не знаю, де піти,

Для серця затишок знайти.

Тоді лишаюсь в самоті,

Бо друзі зайняті усі.

Прости, що часто так тривожу,

Без  Тебе дихати не можу.

Коли без Тебе я піду,
На першім кроці  упаду.

Ти – той, хто любить і чекає

В тобі ненависті немає.

Ти не дивись, що маю гріх,

Тобі покаюсь я, впаду до ніг.

А Ти готовий всім прощати,

Ти поміч є, де будуть втрати.

Тобі звіряюсь, як дитина,

Немов в гнізді мала пташина.

Молитвою не погорди,

Будь ласка, прошу, поможи.

Ти знаєш добре, де живу,

Дорогу знаєш всю мою.

Тебе зустріти дуже хочу,

 Бо Твоє  Слово має силу,

Воно розіб’є в серці кригу.

               Корендій Олена.

Бережіть природу

Як болить людину, коли її вдариш,

Так і деревину, як її зрубаєш.

Як зраниш людину різними словами,

Так і деревину із зламаними гілками.

Не рубай калину, бо її болить,

Не ламай черемхи,бо вона кричить,

Не руйнуй струмочка, хай собі біжить,

Кожна деревина хоче також жить.

Зацвіте калина, радість принесе,

Запахом черемха сповнить кругом все.

І струмок веселий, мов дитячий сміх,

Нищити зелене – це є також гріх.

Кожна деревина,як жива душа,

Поламаєш гілля – потече сльоза,

Засумує ясен, клен чи дуб старий,

 Краще насадити лісок молодий.

Посади троянду у своїм житті

І бузок синенький у своїм вікні.

Соловейко милий пісню поведе,

Щастя, долю ясну комусь принесе.

Дерево у полі, в лісі чи в саду,
Як чиясь є доля в зеленім життю.

Навесні у цвіті, восени сумне,

В серпні щедро родить, а взимку пусте.

Так і є людина: радісна, сумна,

Хтось у колі друзів, хтось самий, сама.

Тож любім природу, бережем її,

Квіти, трави, воду - всю красу землі.

                      Корендій Олена.

Шевченкові слова

Слова чарівні говорив Шевченко –

Відомий на весь світ поет.

Його слова, немов веселка,

Прекрасна пісня, що літа поміж людей.

Його слова у пам’яті народу не згаснуть,бо вони святі.

Тарас казав: «Прислухайтеся серця,

 Воно підкаже вам, куди іти!»

                                     Рамська Ірина.

Христос Воскрес

Христос Воскрес!

Христос Воскрес!

Лунає з всіх сторін,

 І чути, як лунає гучний великий дзвін.

Все навкруги сіяє, радіє та цвіте,

І чути із небес : «Воістину Воскрес!»

 Рамська Ірина.

Моє село

Моє село, мов казка,

Велика й чарівна.

В повітрі в’ється пташка,

На голос весь співа.

І пахне всюди цвітом

Буйно – зелених лип,

Панує місяць липень,

Веселий й чарівний.

 Рамська Ірина.

Рідна мамо

Рідна мамо, до тебе звертаюсь,

 Я у тебе про науку, рідний край питаюсь,

 Про поля безмежні й море, океани сині.

І твоєї я науки не цураюсь нині.

Мила моя матусенько, люба, дорогенька!

Щодня трудишся невтомно, мов бджілка маленька.

Серце швидко б’ється, коли заспіваєш,

А як засмієшся, мов дзвоник заграє.

 Рамська Ірина.

Молися за землю

Молися за землю, молись за країну,

Молися за матір, за неньку єдину,

Молися за сонце, що в небі сіяє,

Молись за життя, що так стрімко минає.

Молися за друзів, молись за родину,

Молися, дитино, за всю Україну,

Молись за сестру свою чи за брата,

Молись, щоб теплою була твоя хата.

Молися і дякуй за прожитий день,

Молися ти, мамо, за своїх дітей,

Молися за все, що Бог тобі дав,

Молися, бо це все у Божих руках.

Охотницька Вікторія.

Любов - це все, що створене тобою,

Любов в молитві, любов - це каяття,

Любов – це цілий світ переді мною,

Любов – це все моє життя.

Любов - безкрила, вона одвічна,

Вона немає меж емоцій, почуттів,

Це мамина долоня і мала колиска,

Це сума доль кількох життів.

Любов до неньки, любов до Батьківщини,

Любов всіх дочок і синів.

І Бог послав її для кожної людини,

 Вона є сила й порятунок поколінь. 

  Охотницька Вікторія.