Вечір - реквієм "Чорнобиль - 
                           попередження , набат,
                      Його уроків людство не забуде"
                     

                             

                           

                          

"...Третій Ангел просурмив : впала з неба велика зірка, що горіла, немов світильник. Впала на третину рік на джерела вод. Ім'я цієї зірки – полинь. Третина вод стала полином. Багато людей вмерли від вод, тому що вони гіркими стали..." /Біблія. Новий зав т. Откровення святого Івана Богослова/.
  У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о першій годині 23 хв. 40 сек., коли всі спали безтурботним сном, над 4-м реактором Чорнобильської атомної електростанцї несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум'я. Почався новий відлік українського часу. Болісний, Гіркий. Печальний.

Чорнобиль. Це земля, стежки якої заросли травами, якими ніхто не ходить. Це слово сьогодні стало символом горя, страждань, розорених людських осель.

Гірка  зоря,  що  на  Чорнобиль
Упала  —  нагло,  як  стріла,
Крилом  зловісної  хвороби
Усіх  нас,  мабуть,  опекла.  

Ми  безборонні  перед  нею,
Схрестивши  руки,  стоїмо
І  мовчки,  вражені  зорею,
Свого  призначення  ждемо.

Адже  ми  жертви  лейкемії,
Від  неї  ліків  ще  нема,—
Як  меч  караючий,тяжіє
Трагізм  епохи  над  всіма.

Він  так  загрозливо  уперше
Завис  над  головами  нам,—
Під  тягарем  його,  завмерши,
Ми  й  смерть  звіряємо  життям.

Ми  не  страхуємось  од  смерті
І  не  впадаєм  в  сум’яття  —
Одначе  будемо  відверті
Перед  жорстокістю  життя:

 Зоря,  що  впала  на  Чорнобиль,
Гірка  і  гостра,  як  стріла,
Крилом  зловісної  хвороби
Вже  й  наші  душі  опекла.